Основні правила поведінки на воді, біля водоймищ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді.    Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям.

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

  • діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;
  • вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;
  • не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;
  • не можна запливати за обмежувальні знаки;
  • слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;
  • якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;
  • не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;
  • не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;
  • не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;
  • не подавайте без потреби сигналів про допомогу;
  • не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;
  • купатися рекомендовано вранці i ввечері;
  • не слід купатися наодинці;
  • не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;
  • не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.
  • не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини. Джерельна вода – найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип’ятити.

Правила пожежної безпеки при підготовці та проведенні Новорічних свят

У переддень Нового року й Різдва Христового варто згадати про правила пожежної та техногенної безпеки, яких слід дотримуватись при підготовці та проведенні святкування. Адже майже в кожній установі відбудуться святкові заходи з великою кількістю людей. Тож і відповідальним за пожежну безпеку слід потурбуватись про те, щоб враження працівників від заходу залишились приємними.

  1. Вимоги до організації заходів з великою кількістю людей

1.1. При кількості учасників заходу понад 50 осіб слід використовувати приміщення, забезпечені не менш як двома евакуаційними виходами, які відповідають вимогам будівельних норм, не мають на вікнах глухих ґрат і розташовані не вище другого поверху в будівлях з перекриттями з горючих матеріалів групи горючості Г3, Г4 згідно з ДСТУ Б В.2.7-19-95 «Матеріали будівельні. Методи випробувань на горючість».

1.2. Килими, килимові доріжки й інше покриття підлоги у приміщеннях з масовим перебуванням людей повинні надійно кріпитися до підлоги і бути помірно небезпечними щодо токсичності продуктів горіння, мати помірну димоутворювальну здатність згідно з ГОСТ 12.1.044-89 «ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения» та відповідати групам поширення полум’я РП1, РП2 згідно з ДСТУ Б В.2.7-70-98 «Будівельні матеріали. Метод випробування на розповсюдження полум’я».

1.3. Особи, яким доручено проведення святкових заходів, перед їх початком зобов’язані ретельно оглянути приміщення та переконатись у повній готовності приміщень щодо протипожежної безпеки. Зокрема, слід перевірити наявність необхідної кількості первинних засобів пожежогасіння, справність засобів зв’язку, пожежної автоматики та сигналізації.

1.4. Особам, відповідальним за пожежну безпеку, необхідно перевірити стан евакуаційних шляхів та виходів, впевнитись у тому, що вони відповідають таким вимогам:

— вільні, нічим не захаращені і у разі виникнення пожежі можуть забезпечити безпечну евакуацію всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд;

— підлога на шляхах евакуації не слизька;

— кількість та розміри евакуаційних виходів з будівель і приміщень, їхні конструктивні й планувальні рішення, освітленість, забезпечення незадимленості, протяжність шляхів евакуації, облицювання (оздоблення) відповідають вимогам будівельних норм;

— двері на шляхах евакуації відчиняються в напрямку виходу з будівель (приміщень). Допускається влаштування дверей з відчиненням усередину приміщення у разі одночасного перебування в ньому не більше 15 осіб, а також у санвузлах, з балконів, лоджій, площадок зовнішніх евакуаційних сходів (за винятком дверей, що ведуть до повітряної зони незадимлюваної сходової клітки);

— за наявності людей у приміщенні двері евакуаційних виходів можуть замикатися лише на внутрішні запори, які легко відмикаються;

— шляхи евакуації, які не мають природного освітлення, постійно освітлюються електричним світлом (за наявності людей);

— сходові марші та площадки мають справні огорожі з поручнями.

1.5. На випадок відключення електроенергії персонал будівель, де у вечірній та нічний час можливе масове перебування людей, повинен мати електричні ліхтарі. Кількість ліхтарів визначається адміністрацією, зважаючи на особливості об’єкта, наявність чергового персоналу, кількість людей у будівлі (але не менше одного ліхтаря на кожного працівника, який чергує на об’єкті у вечірній або нічний час).

1.6. На вимогу органів Державної служби України з надзвичайних ситуацій здійснюються й інші (додаткові) протипожежні заходи.

  1. Вимоги безпеки під час проведення новорічних свят

2.1. Новорічну ялинку слід встановлювати на стійкій основі.

2.2. За відсутності в приміщенні електричного освітлення (під час можливого відключення тощо) святкування повинно проводитися тільки протягом світлового дня.

2.3. Ялинку не слід встановлювати в проходах, біля виходів, на шляхах евакуації.

2.4. Ілюмінація повинна бути виконана з дотриманням Правил улаштування електроустановок. У разі використання електричної освітлювальної мережі без понижуючого трансформатора на ялинці можуть застосовуватись гірлянди тільки з послідовним увімкненням лампочок напругою до 12 В; потужність лампочок не повинна перевищувати 25 Вт; електропроводка до лампочок ялинкової ілюмінації повинна бути виконана гнучкими проводами з мідними жилами; підключення гірлянд до мережі повинно виконуватись тільки за допомогою штепсельних з’єднань.

2.5. У разі виявлення несправності в ілюмінації (нагрів проводів, блимання лампочок, іскріння тощо) її слід терміново вимкнути.

2.6. Не дозволяється прикрашати ялинку целулоїдними іграшками, а також марлею та ватою, не просоченими вогнезахисною речовиною, застосовувати для ілюмінації ялинки свічки.

2.7. Маскарадні костюми повинні відповідати вимогам ГОСТ 25779-90 «Игрушки. Общие требования безопасности и методы контроля».

3.Заходи безпеки у поводженні з піротехнічними виробами

Через необережність при використанні піротехнічних виробів щороку фіксується чимало випадків травмування людей. Нерідко вибухонебезпечні предмети потрапляють до рук дітям. Палаючі ракети залітають на балкони квартир, розбивають шибки вікон у будинках. Найнебезпечніше те, що вогонь може спалахнути як миттєво, так і після тривалого тління, коли у приміщенні нікого не буде.

Щоб уникнути нещасних випадків, слід точно дотримуватися інструкції з використання піротехніки.

3.1. Використовувати піротехніку повинні дорослі люди, які добре розуміють наслідки її неправильного застосування.

3.2. При купівлі побутових піротехнічних виробів потрібно звернути увагу на наявність сертифікатів відповідності вимогам безпеки. Якщо вони відсутні, то реалізація та використання виробів заборонені.

3.3. Продавати піротехнічні вироби мають право тільки суб’єкти господарювання за наявності ряду відповідних документів, зокрема копії свідоцтва (довідки) про проходження спеціальної підготовки та допуску до роботи з піротехнічними виробами.

3.4. Продаж побутових піротехнічних виробів у спеціалізованих відділах (секціях) магазинів дозволяється тільки на верхніх поверхах і за умови виконання правил пожежної безпеки. На нижніх поверхах у вітринах і на стендах можуть розташовуватися лише муляжі.

3.5. Заборонено розміщувати відділи (секції) з продажу побутових піротехнічних виробів ближче 4 м від евакуаційних виходів.

3.6. Приміщення для продажу піротехнічних виробів повинні бути обладнані системами пожежної автоматики та забезпечені засобами пожежогасіння.

3.7. Побутові піротехнічні вироби повинні мати інструкцію із застосування українською мовою. Якщо її текст не вміщується на упаковці, то він має додаватися на окремому аркуші. Букви повинні бути чіткими та добре помітними.

3.8. Заборонено продаж піротехніки, яка не має або втратила ідентифікаційні ознаки, з простроченим терміном придатності або з простроченим гарантійним терміном, а також забракованої та без інструкції із застосування.

3.9. Реалізація побутових піротехнічних виробів на ринках не дозволена.

3.10. При зберіганні піротехніки, споживач повинен вжити заходів щодо унеможливлення безконтрольного доступу до неї неповнолітніх, а також можливості випадкової ініціалізації внаслідок використання відкритого вогню, куріння, дії нагрівальних приладів тощо.

3.11. Застосування піротехнічних виробів повинно здійснюватися відповідно до інструкції. Не можна використовувати їх у зоні, забороненій рішеннями органів місцевого самоврядування.

3.12. Користуватися піротехнічними виробами можна на відстані не ближче 50-ти метрів від будівель та споруд, а від АЗС чи інших вогненебезпечних об’єктів — на відстані 100–150 метрів. Безпечна відстань, на яку необхідно відійти після підпалювання ґніту, повинна становити не менше 10 м.

3.13. Після приведення в дію піротехнічного виробу, незалежно від того спрацював він чи ні, не можна підходити до нього 15–20 хвилин (ґніт може ще повільно горіти, і тоді виріб дострілює).

3.14. Винні у порушенні порядку зберігання, торгівлі та використання піротехнічних виробів несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

3.15. При використанні піротехнічних виробів необхідно звернути увагу на таке:

— ракети летять вгору разом з дерев’яним стабілізатором, який часто помилково закопують у землю або примотують скотчем до дерев тощо. Такі ракети потрібно вкласти стабілізатором в надійно закріплену ємність і після цього підпалити ґніт;

— на більшості ракет ґніт закритий ковпачком жовтогарячого кольору або загорнутий у вологозахищений папір чи целофанову плівку. Тому потрібно звільнити ґніт від захисту. Якщо цього не зробити, при горінні в обмеженому просторі ґніт стане швидко горіти, що становитиме небезпеку для того, хто знаходиться поруч з ракетою;

— термін придатності феєрверка зазвичай не більше року, тому пороховий заряд злежується. Прострочена, а також волога продукція може вибухнути набагато раніше, ніж це передбачено заводом-виробником;

— на всіх «римських свічах» написана кількість зарядів, тому при їх використанні треба порахувати постріли, щоб переконатися, що виріб відпрацював цілком;

— феєрверки необхідно встановлювати на рівну поверхню, обклавши камінням, або прикріпити до вертикального кілка, адже ці вироби мають властивість підстрибувати й перевертатися під час вистрілювання.

3.16. Заборонено:

— використовувати вироби, які мають наявні дефекти: зіпсовані, підмочені, з тріщинами та іншими пошкодженнями корпусу або ґноту;

— розбирати вироби та піддавати їх механічним впливам;

— переносити в кишенях, під одягом;

— користуватися піротехнікою в нетверезому стані;

— кидати під ноги перехожим з вікон і балконів;

— запускати феєрверки з дахів будинків;

— курити при використанні піротехніки;

— сушити піротехнічні вироби, які відсиріли, на батареях опалення або печах;

— користуватися саморобними піротехнічними засобами;

— запалювати бенгальські вогні біля ялинки, при великому скупченні людей, біля дітей у маскарадних костюмах;

— підривати петарди в приміщенні, в покинутих будівлях, біля житла;

— цілитися хлопавкою в обличчя, стріляти в легкозаймисті предмети;

— намагатися повторно запустити піротехнічні вироби у випадку їх неспрацювання з будь-яких причин.

 

            Правила поведінки на льоду
Зима – чудова пора відпочинку на льоду. Скільки радощів вона приносить! Забави на ковзанах, лижах, санчатах! Тому усі ми із задоволенням зустрічаємо цю пору року, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід, а саме тонкий лід.

Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, неміцна і не витримує маси навіть маленької дитини .

Ця інформація досить цікава: лід блакитного кольору – найміцніший, а білого – значно слабший.

 

Для однієї людини безпечним вважається лід синюватого або зеленуватого відтінку, товщиною більшою за 7 см.

Для групи людей безпечним є лід товщиною не менше, ніж 15 см. При пересуванні декількох людей по льоду треба йти один за одним на відстані.

При масовому катанні на ковзанах лід має бути товщиною не менше, ніж 25 см.

Перш ніж ступити на лід водоймища, дізнайся про товщину льодового покриву за допомогою довгої загостреної палиці (плішні) чи іншого подібного предмета, але обов’язково легкого, який ти вільно можеш тримати в руці.

Ніколи не перевіряй товщину льоду ударами ніг!

Під час руху по льоду слідкуй за його поверхнею, обходь небезпечні місця та ділянки з кущами і травою. Особливу обережність проявляй у місцях зі швидкою течією, джерелами, струмками та теплими стічними водами підприємств. Якщо лід недостатньо міцний, негайно зупинися і повертайся назад тим же шляхом, роблячи перші кроки без відриву від його поверхні.

Спробуємо з’ясувати, що трапляється з людиною, яка опинилася в холодній воді

У людини в крижаній воді перехоплює дихання, голову ніби здавлює залізний обруч, серце скажено б’ється. Щоб захиститися від смертоносного холоду, організм включає захист – починається сильне тремтіння. За рахунок цього організм зігрівається, але через деякий час і цього тепла стає недостатньо. Коли температура шкіри знижується до 30 градусів, тремтіння припиняється і організм дуже швидко охолоджується. Дихання стає все рідше, пульс сповільнюється, тиск падає. Смерть людини, що несподівано опинилася в холодній воді, наступає найчастіше через шок, що розвивається протягом перших 5–15 хвилин після занурення у воду або порушення дихання.

У випадку, якщо ти все ж провалилися під лід:

  •     не піддавайся паніці, утримуйся на плаву, уникаючи занурення з головою;
  •     клич на допомогу;
  •     намагайся вилізти на лід, широко розкинувши руки, наповзаючи на його край грудьми і почергово витягуючи на поверхню ноги;
  • `    намагайся якомога ефективніше використати своє тіло, збільшуючи ним опорну площу;
  •     вибравшись на лід, перекотися і відповзай в той бік, звідки ти прийшов, де міцність льоду вже відома.

Далі тобі необхідно переодягнутися. Якщо сухого одягу під руками не виявилось, треба викрутити мокрий і знову одягнути його. Щоб зігрітися, виконуй будь-які фізичні вправи. Можна розтертися сухою вовняною тканиною, потім необхідно сховатися в захищеному від вітру місці, добре укутатися, по можливості випити чогось гарячого.
Звичайно, треба завжди намагатися врятувати людині життя почесно, але перш ніж кинутися до того, хто провалився, тобі необхідно:

  •     покликати (якщо це можливо) на допомогу дорослих;
  •     знайти предмет, який можна кинути потерпілому (міцну палицю, мотузку, власний пояс, шарф, сумку або рюкзак, якщо вони без речей і мають довгу, міцно пристрочену лямку);
  •     оцінити, наскільки далеко від берега опинився потерпілий, і чи є можливість без перешкод дістатися до нього.

Якщо ти впевнений, що зможеш (чи готовий) врятувати людину, то:

  •     крикни, що ти йдеш на допомогу;
  •     наближайся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки;
  •     підклади під себе лижі, дошку, фанеру;
  •     обговори свої дії з постраждалим (домовся про команду, на яку потужним ривком ти будеш його тягнути, а він в цей час намагатиметься виштовхнути тіло на поверхню);
  •     не підповзаючи до самого краю ополонки, подай потерпілому палицю, жердину, лижу, шарф, мотузку, санки чи щось подібне і витягніть його на лід;
  •     витягнувши потерпілого на лід, разом із ним поповзом повертайся назад.

Звичайно, кожний нещасний випадок на льоду є індивідуальним, і розповісти про всі варіанти щодо дій під час порятунку неможливо, але, як показує досвід, найголовніше не панікувати і правильно оцінити обстановку. Отже, будь обережним, не ризикуй своїм життям! Не виходь на лід без дорослих!

ОБЕРЕЖНО, ОЖЕЛЕДИЦЯ!

     Зима, звичайно, чудова пора року, проте насолоджуватися її красотами іноді заважають дороги та тротуари, що перетворюються у морозну погоду у суцільну ковзанку. Тому варто нагадати  про те, як вести себе під час ожеледиці, щоб не потрапити до травмпункту.

У нещасного випадку можуть бути різні причини, але найчастіше це необережність.

Зимою люди часто травмуються через ожеледицю, на ковзанках, припорошених снігом, під час дитячих зимових ігор, при катанні з крижаної гірки на санчатах, лижах, ковзанах. Уберегтися від травм під час ожеледиці можна, якщо дотримуватися простих правил поведінки:

• перед виходом із будинку натріть наждачним папером

підошву або наклейте на неї лейкопластир чи ізоляційну стрічку;

• людям похилого віку та вагітним жінкам краще взагалі

не виходити з дому у такі дні;

• ходіть по тротуарах, посипаних піском або сіллю, а якщо вони

не посипані, ходіть по не притоптаному снігу, який зазвичай

залишається на внутрішньому краї тротуару;

• при ступанні по льоду максимальне навантаження на стопуповинно приходитися не на п’яту, а на носок;

• ходіть неквапливо, ноги злегка розслабте в колінах;

• не тримайте руки в кишенях – це збільшує ймовірність не тільки падіння, але й отримання тяжких травм, особливо переломів;

• бережіться ковзанок, припорошених снігом, ходіть по освітленій частині тротуару, не перебігайте проїжджу частину дороги;

• під час танення снігу та льоду дуже небезпечними є бурульки. Для того, щоб уникнути травм від них, не ходіть близько попід стінами будинків;

• при падінні на руку можливий перелом кісток передпліччя або кисті. В цьому випадку наложіть одну шину (з підручного матеріалу – дошки, гілки тощо) на внутрішню поверхню руки. В напівзігнуті пальці вкладіть валик та підвісьте руку перед грудьми;

• при переломі стопи або гомілки дві шини закріпіть по бокових поверхнях ноги з фіксацією стопи та коліна;

• якщо травмований перебуває на холоді, переламану кінцівку необхідно додатково утеплити.

Будьте обережними !

5 шляхів до серця дитини.

Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас – дорослих – також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов – це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.

Основне батьківське завдання – виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне – будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього – як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов’ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов – це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче – ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов’язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся – вимоги надто високі». А в результаті – невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше – ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність – синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір’ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров’я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших – є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама – це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» – в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся – це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам’ятати, що до п’яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик – один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам’ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м’яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би…», «Може зробиш…», «Мені було б приємно, коли ти…». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам’ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час – це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом – значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу – своїй дитині.

Подарунок – це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам’ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу – це плата, якщо намагаєтеся підкупити її – хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов’язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне – придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків – почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям – не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

(фрагмент з одноіменної книги Гері Чепмена та Росса Кемпбела)